П`ятниця, 29.03.2024, 09:27
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Листопад » 21 » 21 листопада
19:31
21 листопада
21 листопада, День Гідності та Свободи
Україна, 2014-й: «Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності.
У нашій школі відбувся урочистий вечір до дня ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ учні декларували вірші та розповіли про історію України, про те, як сучасні події перегукуються з минулим. Згадали про трагічні події на Майдані у листопаді 2013 року, про Революцію гідності. Вшанували Небесну сотню та загиблих за Україну. Учні, яких події Майдану застали у такому юному віці, зуміли передати, що ця тема та майбутнє України їх болить. У присутніх наверталися сльози на очах, коли говорили діти.

«Сьогодні, 20 лютого, напередодні Дня Гідності особливо важливо згадати Героїв. Адже, якщо задуматися, що зібрало людей на Майдані, то це не була ненависть, це була любов до ближнього, відчуття власної гідності. Майдан дав зрозуміти, що знайдуться герої, які готові віддати власне життя за Україну. Одним з таких героїв був Юрій Вербицький», – зазначила директор школи №27 Ірина Гайдук.

Учителька української мови та літератури Ганна Іванівна, яка навчала Юрія Вербицького, також завітала на подію. Вона згадувала: «Ніхто б не міг подумати, що в ХХІ столітті, під синьою-жовтим прапором та гімном, раптом ми цілковито не маємо ні волі, ні щастя, ні держави. І з тим треба було щось робити. Пам’ятаю, коли почалася Революція гідності, я не відходила від телевізора, раділа, що така прекрасна молодь вийшла за своє право бути людьми. Та боліло серце до нестями, коли почалися перші вбивства. Не можу переказати, що відчула, коли почула прізвище Вербицького. Я не могла згадати, чи то мій учень, але коли почула, що він був львів’янином і що його били, я все зрозуміла. Моє дитинство пройшло в Сибіру, і я знаю, що таке каторги. Мені прикро за те, що мої діти і внуки зараз таке пережили».

«Запам’ятовуються діти, які добре вчаться, або ті, які «попили крові»… Але Юра був тихий і спокійний. Його важко було одразу згадати. Одного разу, ми, здається з восьмим класом, були в Карпатах. Це був клас, у якому вчився Юрій. Для нього джерело було не таке, як для всіх, дерево було не таке, як для всіх… Цим мені запам’ятався Юрій», – додала вчителька.

Подію також відвідали рідний брат Юрія Вербицького – Сергій та дочка Уляна. Брат Серій розповів: «Виникає питання, чому він там був? Юрій з самого початку не вірив, що може бути все мирним шляхом. Це його патологічна чесність, він усвідомлював, що сама собою ця ситуація не розв’яжеться, що всім там треба бути. Пам’ятаю Юрко сказав: «Сергій, там дуже мало народу, боюся, що будуть розганяти Майдан. Кому, як не нам, відстоювати Україну?». Він би не хотів, щоб для України все закінчилося погано і знав, що своє треба відстоювати».

«Я зворушений тим, як діти все це сприймають. Адже, не тільки Юрко, всі, хто там був, варті пошани», – додав Сергій Вербицький.

Учні 27 школи завітали до відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, де працював Юрій Вербицький, і представили фото робочого місця Героя. На події були присутні співробітники Вербицького. Ірина Ніщименко, котра працювала з ним в одному кабінеті, згадувала: «З Юрком мені довелося познайомитися давно. Всьому, що я вмію по роботі, мене навчив Юрій. Він займався програмуванням, хоча ніколи цьому не вчився, був самоучкою. Колись, коли він вчився, йому дали завдання і треба було багато рахувати. Тоді Юрій написав свою першу програму, яка все порахувала, і здав роботу. У нас на роботі усе програмне забезпечення робив він. Колись це була затратна робота руками, яка нікому не потрібна, але Юрій написав програми, які спростили роботу. Він завжди перепитував, чи все гаразд з його програмою. Одного разу ми звернули увагу на проблему, і Юрко все одразу вирішив. Якщо до нього зверталися, він завжди все вирішував. Юрко був патріотом, але нікому нічого не казав. Коли почався Майдан, він спочатку поставився до усього скептично, але коли вийшли студенти, то він тим дуже перейнявся. 10 січня 2014 року ми бачилися востаннє. Це була п’ятниця, у нас виникла помилка, і я сказала Юрію, щоб він вже в понеділок все полагодив. Але Юрій сказав, що потім його не буде. Те, що він поїхав на Майдан, я дізналася пізніше… Він був простою людино і загинув за Україну.

Нагадаємо, що активіста Євромайдану Юрія Вербицького викрали 21 січня цього року, після чого його знайшли мертвим зі слідами тортур. Юрій Вербицький став першим львів’янином, який загинув під час Революції Гідності.
Переглядів: 709 | Додав: MAN | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar